Voluinės gubernija

Voluinės gubernija
ukr. Волинська губернія
rus. Волы́нская губе́рния

1796 – 1925

→

Voluinės gubernija Rusijos imperijoje

Valstybė

Rusijos imperija

Administracinis centras

Žitomyras

Oficialios kalbos

rusų

Gyventojų

2 989 482 (1897)

Plotas

42 000 km² (1897)

Voluinės gubernija (ukr. Волинська губернія, rus. Волынская губерния) – Rusijos imperijos gubernija. Centras – Žitomyras.

Istorija[redaguoti | redaguoti vikitekstą]

Voluinės vietininkystė įkurta 1795 m. liepos 16 d. vietoje buvusios Voluinės vaivadijos po Trečiojo Abiejų Tautų Respublikos padalijimo. 1796 m. gruodžio 23 d. ji reformuota į Voluinės guberniją.^[1]

Žlugus Rusijos imperijai, teritorija atiteko Ukrainai, tačiau po 1921 m. Rygos taikos sutarties dalis gubernijos tapo nauja Voluinės vaivadija Antrojoje Lenkijos Respublikoje, o kita dalis liko Ukrainos TSR sudėtyje iki 1925 m., kai ji panaikinta.

Suskirstymas[redaguoti | redaguoti vikitekstą]

Gubernijos apskritys 1913 m.

Gubernijoje buvo 12 apskričių:^[2]

Pagrindiniai miestai[redaguoti | redaguoti vikitekstą]

1897 m. gyventojų surašymo duomenys:

Žitomyras – 65 895 (žydai – 30 572, rusai – 16 944, ukrainiečiai – 9 152)
Rivnė – 24 573 (žydai – 13 704, rusai – 4 278, ukrainiečiai – 4 071)
Kremenecas – 17 704 (ukrainiečiai – 8 322, žydai – 6 476, rusai – 1 863)
Kovelis – 17 697 (žydai – 8 502, rusai – 4 828, ukrainiečiai – 2 093)
Voluinės Naugardas – 16 904 (žydai – 9 363, rusai – 2 939, ukrainiečiai – 2 662)
Starokostiantynivas – 16 377 (žydai – 9 164, ukrainiečiai – 4 886, rusai – 1 402)
Luckas – 15 804 (žydai – 9 396, rusai – 2 830, ukrainiečiai – 1 478)
Ostrohas – 14 749 (žydai – 9 185, ukrainiečiai – 2 446, rusai – 2 199)
Dubnas – 14 257 (žydai – 7 096, rusai – 2 962, ukrainiečiai – 2 474)
Iziaslavas – 12 611 (žydai – 5 991, ukrainiečiai – 3 990, rusai – 1 722)

Šaltiniai[redaguoti | redaguoti vikitekstą]

↑ Волынская губерния. Archyvuota kopija 2022-11-29 iš Wayback Machine projekto. – Москва, Большая российская энциклопедия, 2004–2017.
↑ Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления и управления, а также полицейские станы всей России с обозначением места их нахождения. – Киев, Изд-во Т-ва Л. М. Фиш, 1913. // psl. 116 (PDF 16–17 psl.)

Костриця М. Ю. Утворення Волинської губернії: Житомир крізь призму століть // Вільне слово. — 1994. — 26 бер.
Потоцкій И. Древняя исторія Волынской губерніи, 1829.
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи. Том Х, часть 3. Волынская губернія. — С.-Петербургъ: Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, 1850.
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи. Томъ Х, Волынская губернія. — Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, 1859.
Карліна О. Повітові міста Волинської губернії: Особливості міського управління 1795–1861 рр.
Барсов Н. Школы на Волыни и Подоліи въ 1862 году. — С.-Петербургъ, 1863.
Труды Волынскаго губернскаго статистическаго комитета на 1867 годъ. Выпускъ первый. Отделъ Историческій и Геологическо-Геогностическій — Типографія Шадова и Синкевича, Житомир, 1867.
Братчиковъ А.. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868–1869.

[1] Волынская губерния. Archyvuota kopija 2022-11-29 iš Wayback Machine projekto. – Москва, Большая российская энциклопедия, 2004–2017.

[2] Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления и управления, а также полицейские станы всей России с обозначением места их нахождения. – Киев, Изд-во Т-ва Л. М. Фиш, 1913. // psl. 116 (PDF 16–17 psl.)

[1]

[2]